Їй дякували за народження;
просили достатку, поради, захисту. Образ жінки-прародильниці закарбований у
безлічі статуеток і малюнків кам’яної, бронзової, сучасної доби. У ранніх слов’ян
Вона звалася Берегушею; після хрещення – посіла місце Богородиці. Навіть
традиційно чоловічі скульптури половецьких воїнів («балбалів») українці
сприймали, як жінок і називали кам’яними бабами. Старожили навколишніх сіл:
Маячки, Скельки, Широкого, Каменського та інших, – ще пам’ятають, як маячили на
курганах і роздоріжжях степові баби. Нинішньому поколінню в спадок залишилися
розриті могили, переорані степи, історичне сирітство. Але поклик крові
сильніший за лихоліття, і міцне українське коріння рятує від бездуховності.
Цікава подія сталася у Василівщині.
На пагорбі поблизу Василівського лісництва над старою долиною Карачекраку (нині
затокою Каховського водосховища) постала двометрова кам’яна баба. Вона дивиться
на схід, туди, де народжується сонце і кожному подорожньому може розповісти про
минулу велич і красу цього краю. Про давнє місто у її ніг під водою,
мідно-бронзової доби, якій належить більшість курганів Василівщини. Про більш
пізніх скіфів з їхнім укріпленим Городищем на повороті Лисої Гори, вал якого й
досі зміїться лісом. Про ординський Мамай-город і походи козацьких ватаг бродом
через Карачекрак. Про Поповський замок з його незнайденим і по цей день
підземним ходом; та безліч інших пригод. Вона знає і те, що буде.
Баба виготовлена і
встановлена гуртківцями Василівського Авіаклубу (керівник – Савченко С.В.), на
креслення Шишова В.О. (м.Дніпрорудне), за активної участі колектива Василівського лісництва (директор –
Карташов О.П.), підтримкою ПП «Ассоль» (директор Харченко П.І.) і спонсорській допомозі
аптеки «Ерманс» (Работенко Р.С., Василівка).
Тепла подяка всім, хто відгукнувся
на добру справу!
Борис Мазко, аматор-краєзнавець, працівник Василівської ЦРБ.
